Ортопедичне лікування – це не просто питання форми та естетики. Це система, де важливо враховувати анатомію, оклюзію, парафункції, гігієну і навіть психологію пацієнта. Однак, навіть досвідчені лікарі іноді припускаються прорахунків, особливо при поспіху або ізоляції від міждисциплінарного підходу.
1. Ігнорування пародонтального статусу
Не можна будувати «будинок» на пухкому фундаменті. Рухливість, кишені, рецесії – все це критично впливає на прогноз конструкції. Протезування на пародонтологічно нестійкій опорі майже завжди приречене на провал.
2. Відсутність попередньої діагностики СНЩС і оклюзії
Не всі скарги пацієнта звучать у лоб. Часто пацієнти адаптуються до дисфункції СНЩС або бруксизму, і якщо ми це втрачаємо – мости, вініри, навіть поодинокі коронки можуть не прожити і кількох років.
3. Недооцінка фотопротоколу та цифрового планування
Фотографії важливі не тільки для естетики. Вони дають об’єктивну точку відліку, допомагають у міждисциплінарній комунікації та переконують пацієнта в обґрунтованості лікування. Планування «на око» – це шлях до переробок.
4. Занадто швидке препарування
Пацієнту хочеться «якнайшвидше», але без тимчасових конструкцій, мок-апу і попереднього тест-драйву ми ризикуємо отримати скарги на дикцію, прикус або естетику. Препарування без фінального дизайну – робота наосліп.
5. Ігнорування думки суміжних фахівців
Хірург, ортодонт, гігієніст – це не просто «доповнення». У складних випадках тільки командний підхід може дати стабільний результат. Навіть у простих клінічних ситуаціях консультація може розкрити нюанси, які змінюють тактику.
Висновок:
Ортопедія – це не ремесло, а системна інженерія порожнини рота. І що більше ми бачимо загальну картину, то довше і краще житимуть наші конструкції.
